суббота, 27 апреля 2013 г.

Лінгвокраїнознавче викладання німецької мови


      Підготовка учнів до життя, трудової та творчої діяльності закладається у загальноосвітній школі. У сучасних концепціях навчання іноземна мова розглядається як відображення культури відповідного народу – як оволодіння іншомовною культурою і як засвоєння світових духовних цінностей. Таким чином, соціальне замовлення передбачає не тільки формування в школярів, що вивчають іноземну мову, необхідних іншомовних навичок та вмінь, але й ознайомлення через мову з культурою країни, її традиціями, історією та сучасністю.
      Розробка лінгвокраїнознавчого аспекту в навчанні німецької мові в середній школі є надзвичайно актуальною та важливою. Адже він спрямований на реалізацію кінцевих цілей навчання іноземній мові, а саме, на навчання спілкуванню.
      Кожна національна культура складається з національних і інтернаціональних елементів і не може цілком збігатися з іншою культурою. Тому в процесі викладання німецької мови вчителя вимушені витрачати час та енергію на формування у свідомості учнів поняття  про нові предмети і явища, що не знаходить аналогії ні в рідній культурі, ні в  рідній мові.  Отже, мова йде про включення елементів країнознавства у викладання мови, але це включення якісне іншого роду в порівнянні з загальним країнознавством. Так як ми говоримо про з'єднання в навчальному процесі мови і відомостей зі сфери національної культури, такий вид викладацької роботи пропонується назвати лінгвокраїнознавчим  викладанням. 
      Знання національних реалій  важливе при вивченні культури і мови країни. Постійною ознакою належності слова до лінгвокраїнознавчого матеріалу є присутність національно-культурного компонента, якого немає в інших мовах.
      Лінгвокраїнознавчі прийоми розподіляються  на три етапи: презентація, закріплення та активізація. У лінгвокраїнознавстві, подібно до стану справ у будь-якому іншому аспекті викладання мови, вирішуються проблеми відбору навчального матеріалу. Із загального лексичного або фразеологічного запасу та із лексичних та фразеологічних мінімумів  вибираються  одиниці, наділені національно-культурною семантикою. Фонетичний або граматичний устрій обстежується з метою виявлення в ньому потенційних носіїв даних про культуру. Є також самостійні країнознавчі прийоми викладання, такі як експлікація лексичного фону, додатковість зорового та вербального рядів, виявлення проективного країнознавчого змісту художнього тексту, системне та повне коментування. 
   Для процесу навчання організаційна методика уроку повинна бути побудована так, щоб широко спонукати учнів до самостійної творчої діяльності по засвоєнню нових знань та успішному застосуванню їх на практиці. Дітям необхідно пропонувати вивчення тем, які безпосередньо стосуються країни, мову якої вони вивчають.
      Читання книг, журналів та газет, перегляд телепередач, документальних та художніх фільмів на німецькій мові сприяє розширенню світогляду учнів, їх обізнаності в усіх сферах життєдіяльності людини. У дітей виникає бажання розповісти про прочитане, побачене або почуте стосовно подій, що відбуваються у країні, мову якої вони вивчають.
      При вивченні німецької мови обов'язковим повинно бути передбачене:
·       оволодіння знаннями про культуру, історію, реалії та традиції країни;
·       залучення до діалогу культур (німецької та рідної);
·       усвідомлення учнями суті мовних явищ, іншої системи  розуміння, через яку може сприйматися дійсність;
·       розуміння  особливостей свого мислення;
·       порівняння явищ німецької мови з рідною мовою;
·       уміння вчитися (працювати з книгою, підручником, довідковою літературою, словниками тощо).
  Досягнення цих цілей навчання німецької мови можливе за умов взаємопов’язаного вивчення мови і культури народу, а також активної комунікативно-пізнавальної діяльності учня як суб'єкта навчання.
      Для стимулювання пізнавальної активності учнів важливим фактором буде самостійна підготовка матеріалу про один з епізодів історії країни, або про одного з видатних діячів країни. Коли учень самостійно готує матеріал, він виявляє творчу ініціативу, а вона в свою чергу, сприяє розвитку пізнавальної активності.
     Іноземна мова робить значний внесок у розширення загальноосвітнього кругозору учнів. Його роль можна підсилити за рахунок ще більш послідовної і більш широкої реалізації лінгвокраїнознавчого аспекту, що є частиною здійснення міжпредметних зв'язків. Іноземна мова стикається з багатьма шкільними дисциплінами і, перш за все,  відкриває школярам  шлях до додаткових знань з географії, історії, літератури й інших предметів. Тому важливо так побудувати навчання, щоб учні оволодівали  умінням користуватися  німецькою мовою для поповнення своїх знань з цих предметів.
      На уроці вчитель повинен залучати додаткові цікаві країнознавчі матеріали, спонукають  учнів до самостійного пошуку таких матеріалів значно раніше, ніж це передбачено програмою, організовують на уроках роботу з газетою, піклуються про створення сприятливого психологічного клімату. Пісні, вірші, театралізація на позакласній роботі все більше проникають на урок, стають обов’язковими його елементами. Починається це для того, щоб “ зробити навчання більш інформативним, змістовним, щоб підсилити вплив на особистість школяра засобами навчального предмета, щоб розвивати не тільки його світогляд, але й світовідчування ”.
      Учені-психологи вважають, що в 13-14 років у дітей з'являється підвищений інтерес до читання художньої літератури. У цьому віці в підлітків спостерігається загострена увага до дійсності, і художня література  починає усвідомлюватися ними як джерело пізнання. Художні твори багаті явищами, в яких найбільш яскраво виявляється взаємозв'язок мови і культури, - реаліями. 
     Німецька мова, як і інші мови світу – це наша перепустка до великого світу. Але навчання не буває легким, тому аби навчання було цікавішим та легко сприймалося учнями, треба робити уроки неформальними. Тобто знайомити учнів із німецькою літературою, піснями, скоромовками і т.д. Урок іноземної мови повинен бути цікавим та емоційно насиченим. Тому що все цікаве викликає певні емоції, а всі позитивні емоції стимулюють процес запам’ятовування. 
     Лінгвістичні ігри, основу яких складають вербальні форми комунікації рухливі зі словесними вироками, музичні, театралізовані сюжетно-рольових, настільки – друковані та інші, - сприяють становленню різноманітних сторін мовленнєвої діяльності дитини. Саме завдяки їм, в учнів відбувається становлення культури та мови спілкування: формується інтонаційний-динамічна виразність мови, її темпоритмичні якості, чіткість вимови кожного слова, правильність наголосу в словах, грамотність, ясність, вміння вірно формулювати свою думку, щоб бути зрозумілим іншими; розвиваються діалогічна і монологічна мова; збагачується словниковий запас; формуються передумови письмової мови, і, що найголовніше, участь у таких іграх стимулює власне мовну діяльність учня.    
      Для того, щоб отримати можливість користуватися автентичними текстами, слухати і спілкуватися з носіями мови також існує Інтернет, тому що він створює природне мовне середовище. Шлях до успіху – доступ до інформації й уміння працювати з нею, зрозуміло, не тільки рідною мовою.
      Оволодіння німецькою мовою як засобом спілкування повинне дати школярам безпосередній доступ до культури інших народів, забезпечити в процесі навчання діалог культур,  сприяти вихованню, всебічному  розвитку школярів, підвищувати якість підготовки їхньої діяльності в різних сферах життя – у побутовій, соціально-культурній і т.д. Засвоєння  лінгвокраїнознавчого аспекту сприяє  поглибленню знань учнів в області культури Німеччини, що знайде своє відображення  в  адекватності  їхньої мовленнєвої і соціальної поведінки в іншомовному середовищі.

Комментариев нет:

Отправить комментарий